Самотній буддист

Ну, ось я тут, після того, як мене перевели до в’язниці 5 рівня. Немає великої різниці між цим табором і моїм останнім, за винятком того, що це місце має дивну напругу в повітрі. Є багато людей, яких я знаю з останнього табору, де я був. Як випливає з назви статті, я єдиний буддист тут, і це не є великою проблемою або щось таке, але я хочу знати інших практикуючих, обмінюватися ідеями та досвідом (той маленький досвід, який я маю). Це не зовсім обов’язково, але добре мати людей з тією ж метою, з якими можна поговорити.

Я хочу трохи поговорити про співчуття. Кілька днів тому я гортав телеканали і натрапив на версію «Людини-слона» 1980 року з Ентоні Хопкінсом і Джоном Хертом. Незважаючи на те, що раніше я не цікавився цим типом кіно, я дуже захопився ним. Цей бідолашний чоловік був настільки жахливо деформованим, що люди були дуже злими і схильні дражнити та висміювати його. Я подивилася, і відразу мені стало сумно за ним, і я бажав йому добра, хоча це лише фільм (але заснований на реальній історії).

Я був у цьому емоційно залучений. Це дало мені перше сильне почуття співчуття. Тепер я розумію, що таке співчуття насправді, і я маю прагнути розвивати це співчуття до КОЖНОЇ живої істоти, незалежно від того, ким вона є чи що вона зробила. Те, що людина перебуває у в’язниці, не означає, що вона не заслуговує нашого співчуття. Якби це було так, я б не писав цю статтю.

Для мене співчуття — це бачити страждання в житті людини, усвідомлювати, що кожна жива істота страждає однаково, сумувати за тими, хто страждає, і бути рішучим зупинити це страждання будь-яким способом, незалежно від ризик або глузування.

Цього тижня спробуйте проявити до когось співчуття, навіть якщо це буде лише одна людина. Треба з чогось почати. Пам’ятайте, що всі ми по-своєму люди-слони. Щоб тобі було добре і щасливо!