Дружба

Для тих із нас, хто перебуває у в’язниці, зав’язати дружні стосунки – одна з найважчих справ. Ми постійно хвилюємося, чи не хоче потенційний друг щось наше, чи він підлаштовує нас так, щоб на нас напали, коли ми зайдемо за ріг. Тюремний світ є постійним сумніваюся і параної, і, як наслідок, ми втрачаємо одну з чудових справ у житті — міцну дружбу!

Коли мені було 19 років і я відбував свій перший із багатьох-багатьох років ув’язнення, я зустрів молодого чоловіка, який завершив спільну подорож дружби, яка охопила тепер уже 25 років. Ми проїхали багато вибоїн на дорозі, і він дав мені чудовий урок дружби.

Джиму було 20 років, і він стояв приблизно 5 футів 10 дюймів, коли я зустрів його. Він важив приблизно 170 фунтів. і мав іржаво-руде волосся. Ми познайомилися в каплиці виправної установи штату Орегон і на той час обоє були християнами. Я відбував шість років ув’язнення, а Джим щойно сам розпочав тривалу службу. Ми потрапили в ту саму євангельську команду, яка збиралася в суботу ввечері і планувала, як ми збираємося ділитися своєю вірою з іншими чоловіками у в’язниці. У ті часи здавалося, що ми маємо невинність у своїх переконаннях і вчинках, що, хоча ми були у в’язниці, вивело нас за ці колючі паркани і дозволило нам бути людьми.

Однак настав день, коли я втратив віру в християнство і повернувся до своїх старих способів вживання наркотиків, бійок і ставлення до всіх навколо мене, як до бруду. Невдовзі Джим наслідував мій приклад.

Невдовзі після того я отримав 15 років ув’язнення після моєї першої втечі та злочину. Мене перевели до в’язниці штату, а потім за межі штату до в’язниці у Вашингтоні. У той час я втратив контакт з Джимом, і минуло кілька років, перш ніж я знову побачив його в психіатричній палаті після того, як мене повернули до в’язниці в Орегоні.

Я прийшов, щоб дізнатися, що Джима умовно звільнили, а потім засудили до довічного ув’язнення. Коли охоронці сказали мені, що він намагався покінчити життя самогубством, я написав Джиму листа. Я хотів підбадьорити його і дати зрозуміти, що він не самотній. Зараз ми обоє відбували довгі терміни, і, хоча нас оточували люди, я впевнений, що Джим почувався таким же самотнім, як і я, у цей період нашого життя.

Через пару років я опинився в тому самому закладі, що й Джим. Ми відразу переїхали в камеру разом і почали торгувати і продавати наркотики.

Те, що справді впадає в мій розум у ті дні, — це повна зміна особистостей і вчинків, які викликали наше мислення та які викликали в нас наркотики. Якщо колись ми з Джимом дбали про інших, то тепер ми полювали на них, прагнучи отримати від них усі гроші та майно. Я навіть маму переконав, що одружуюсь, щоб мати гроші на наркотики.

Нарешті, в цей дуже низький час нашої дружби мені вдалося відштовхнути від себе навіть Джима, вкравши в нього гроші, які я міг, і забрав те, що було в нашій камері, коли я пішов до іншої установи. Через свій наркотичний ступор я переконав себе, що Джим вчинив мені погано і що я мав на це право.

Десять років потому я знову опинився у в’язниці штату Орегон для чергової втечі, і я почав дивуватися, чому я дозволив собі жити у пеклі, яке я сам собі спровокував. Я спалив усі мости й зловживав усією моєю дружбою. Я відчував себе абсолютно самотнім.

Невдовзі після того, як я вирішив жити і зробити деякі зміни у своєму житті, я зіткнувся з Дхармою і ступив на шлях середнього шляху. Відразу після цього, на мій подив, я отримав листа від Джима. Це викликало посмішку на моєму обличчі. Він поділився зі мною, що «незалежно від того, через що ми пройшли, ми все ще були друзями. У нас була історія, і він був поруч зі мною». Це справило на мене справжнє враження і показало, що таке «коштовна» дружба і яку цілющу силу має прощення. Це дозволяє мені зв’язатися з іншими, які погано ставилися до мене, і запропонувати їм дружбу, яку Джим дарує мені.

У цьому світі не може бути вищого становища, ніж безумовне прийняття та дружба з іншою людиною. Дружба полегшує страждання самотності, які ми всі часом відчуваємо, і дає нам приклад для наслідування, який ми можемо прийняти та передати іншим.

Минуло близько 10 місяців відтоді, як Джим написав мені, і я відчула зерна дружби, які він полив прощенням, яке, як я вважав, неможливе. Дякую Джим. Нехай ви будете благословенні тим самим почуттям подиву, яке я відчув через вашу дружбу, поки ми продовжуємо йти цією довгою дорогою протягом багатьох років.